- віруючий
- [в’і/руйучией]
м. (на) -чому /-ч'ім, мн. -ч'і
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
віруючий
Смотреть что такое "віруючий" в других словарях:
віруючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до вірувати. || у знач. ім. ві/руючий, чого, ч.; ві/руюча, чої, ж. Людина, яка визнає існування Бога; релігійна людина … Український тлумачний словник
пікіруючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до пікірувати. Пікіруючий бомбардувальник … Український тлумачний словник
віруючий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
невіруючий — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
пікіруючий — прикметник … Орфографічний словник української мови
невіруючий — I а, е. Який заперечує релігію, не визнає існування Бога. Невіруюча людина. II ого, ч. Людина, яка не визнає існування Бога; атеїст … Український тлумачний словник
безвірний — а, е. Який не визнає існування Бога; невіруючий … Український тлумачний словник
заріканий — а, е. 1) Який зарікся, дав обітницю перед Богом і людьми. 2) діал. Віруючий, що постить у понеділок … Український тлумачний словник
контестатор — а, ч. У католицькій церкві – священнослужитель або віруючий, не згодний з точкою зору церковної верхівки на соціально політичні питання … Український тлумачний словник
невіруюча — чої. Жін. до невіруючий … Український тлумачний словник
